Виїзд дозволено. Хто з чоловіків може залишити Україну під час дії воєнного стану - коментарі Ярини Паш для Фокус

Питання заборони перетину кордону чоловіками у віці від 18 до 60 років, з моменту введення воєнного стану та по сьогоднішній день залишається надзвичайно актуальним, воно хвилює громадську думку, та на практиці має багато запитань, зокрема щодо категорій осіб, яким дозволений виїзд за кордон, їх документального підтвердження.

У зв’язку з цим надаємо наші висновки щодо питань у цій сфері, які перед нами були поставлені та які найбільше хвилюють громадян.

Які головні правила сьогодні є щодо виїзду чоловіків призовного віку за кордон та які нормативно-правові документи регулюють це питання?

За загальним правилом, що встановлено у законодавстві про перетин державного кордону, у період дії правового режиму воєнного стану чоловікам- громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України.

Однак є категорії осіб, яким дозволено виїзд за кордон, такі особи визначені у пункті 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетворення державного кордону громадянами України» від 27.01.95 р. № 57, а також стосуються військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, у відповідності зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Наразі основними нормативно-правовими актами, які регулюють питання виїзду за кордон в умовах дії воєнного стану є:

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII;
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»;
Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетворення державного кордону громадянами України» від 27.01.95 р. № 57.

Які категорії чоловіків зараз без перешкод можуть перетнути державний кордон?

Особи, які під час дії на території України воєнного стану мають право перетинати державний кордон:

Особи з інвалідністю;
Особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України;
Особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України;
Особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України;
Батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
Батьки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
Баби, діди, повнолітні брати, сестри, мачухи, вітчими, які супроводжують дітей з інвалідністю для виїзду за межі України, у разі їх приналежності до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації;
Особи, що здійснюють супровід одного із членів сім’ї першого ступеня споріднення, які потребують постійного догляду;
Опікуни осіб з інвалідністю, визнаних судом недієздатними, які супроводжують таких осіб для виїзду за межі України;
Працівники закладу догляду, уповноважених директором закладу догляду або особою, яка його заміщує на супровід особи з інвалідністю або інші особи, які потребують постійного догляду, які проживають (перебувають) у закладах догляду;
Особи, які є заброньованими;
Особи, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
Жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
Жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги;
Усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
Жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби;
Особи, які постійно проживають в іншій країні та мають відповідні позначки в паспорті;
Водії компаній, які мають ліцензію на міжнародні перевезення вантажів;
Водії-волонтери, які перевозять вантажі для ЗСУ, медичні вантажі чи гуманітарну допомогу;
Працівники залізничного транспорту, а також моряки, які працюють на міжнародних рейсах;
Спортсмени, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю.

Які документи повинні мати з собою для перетину державного кордону

Батьки, що виховують трьох та більше дітей

Батьки, що виховують трьох та більше дітей для перетину кордону повинні пред’явити один з таких документів, що підтверджує факт утримання трьох та більше дітей:

свідоцтва про народження дітей (трьох і більше);
посвідчення батька багатодітної сім’ї;
рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав;
свідоцтво про смерть матері (дружини) дитини;
рішення суду про відібрання дитини у одного із батьків без позбавлення батьківських прав;
рішення суду про визнання одного із батьків безвісти зниклим;
чи рішення суду про оголошення одного із батьків померлим.

Визнані тимчасово непридатними до військової служби

Особи, які визнані тимчасово непридатними до військової служби для перетину кордону повинні надати такі документи:

закордонний паспорт;
військовий квиток (тимчасове посвідчення військовозобов’язаного), у якому є результати висновку військово-лікарської комісії;
висновок військово-лікарської комісії про визнання тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців.

Визнані повністю непридатними до проходження військової служби

Особи, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, мають право перетнути державний кордон за умови надання таких документів:

закордонний паспорт;
військовий квиток (тимчасове посвідчення військовозобов’язаного), у якому є результати висновку військово-лікарської комісії та відмітка про виключення з військового обліку;
висновок військово-лікарської комісії про визнання особи непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Інваліди 1, 2 та третьої групи

Особи з інвалідністю 1-2 груп мають право на виїзд за кордон за умови надання таких документів:

закордонний паспорт;

довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма первинної облікової документації № 157-1/о) або посвідчення, що підтверджує цей статус; або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги.

Заброньовані за підприємствами чоловіки (у відрядження)

Особи, які є заброньовані можуть виїхати за кордон у відрядження за умови надання таких документів:

закордонний паспорт;
витяг з наказу Міністерства економіки (згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 194) про бронювання такого працівника;
документи про відрядження такої особи за кордон (наказ підприємства (засвідчена копія) на відрядження за кордон.

Волонтери та водії (що мають стосовно себе інформацію в системі «ШЛЯХ»)

Волонтери та водії (що мають стосовно себе інформацію в системі «ШЛЯХ») можуть виїхати за кордон за умови:

наявності рішень про виїзд за межі України;
виконання правил перетину державного кордону України;
за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека «Шлях»;
пред’явлення особою закордонного паспорту.

Чи мають право сьогодні перетинати кордон чоловіки, які мають постійне місце проживання, наприклад, у Великій Британії? Які документи потрібні в такому разі для виїзду з України?

Чоловіки віком від 18 до 60 років, які постійно проживають за кордоном, наразі мають право виїжджати за кордон.

Документами, які надають можливість виїзду такій категорії осіб за кордон:

для осіб які виїжджають вперше:

штамп про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання;

для осіб, які постійно проживають за кордоном:

штамп про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання;
відмітка (штамп) про взяття на постійний консульський облік у закордонній дипломатичній установі України або перебування такого громадянина на постійному консульському обліку, що підтверджується довідкою про перебування на консульському обліку.

Наразі Державна прикордонна служба дотримується такої позиції, що виїзд за кордон студентів, які навчаються в іноземних вузах не дозволяється.

Згідно із роз’ясненнями Державної прикордонної служби: «Громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які є здобувачами передвищої та вищої освіти, асистенти – стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, однак ця категорія громадян не має права виїжджати за кордон.

Якщо чоловік призовного віку (стоїть на військовому обліку) має намір поїхати в іншу країну у відрядження (наприклад, на конференцію в Китай), то чи може він це зробити та які саме документи йому потрібні для виїзду з України?

Стаття 23 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п. 2.6 Правил перетину державного кордону громадянами України).

Отже, для того, щоб працівник міг виїхав за кордон у відрядження, необхідно, щоб підприємство, у якому він працює належало до критично важливих підприємств, а сам працівник був заброньований на підставі рішення Міністерства економіки за таким підприємством.

Документи які необхідно надати під час виїзду за кордон заброньованого працівника у відрядження:

витяг з наказу Міністерства економіки (згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 194) про бронювання такого працівника;
документи про відрядження такої особи за кордон (наказ підприємства (засвідчена копія) на відрядження за кордон.

На сайті ДПСУ вказано, що на кордоні громадян пропускають саме за рішенням співробітника ДПСУ. Чи це означає, що на власний розсуд після розгляду усіх документів чоловіка можуть все ж не пропустити? Як діяти в такому випадку?

На підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові (пункт 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України).

При цьому згідно із статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачається, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю;
стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов’язку щодо сплати грошових зобов’язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв’язку з яким таке обмеження встановлюється.

Отже, підстави для тимчасового обмеження виїзду громадян за кордон чітко передбачено чинним законодавством.

Службові особи Державної прикордонної служби України на основі та на виконання цих законодавчих вимог, у випадку належності особи, до однієї з таких категорій осіб:

Особа, яка обізнана з відомостями, які становлять державну таємницю;
Особа, стосовно якого у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон;
Особа, засуджена за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
Особа, яка ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (боржники з аліментів);
Особа, перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції;
Особа є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов’язку щодо сплати грошових зобов’язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Відмовляють таким особам у пропуску їх через державний кордон та виїзду за кордон.

Що стосується такого положення, що на кордоні громадян пропускають саме за рішенням співробітника ДПСУ, то його слід тлумачити як таке, що представники Державної прикордонної служби України повинні здійснити вивчення всіх документів та з’ясування усіх обставин та фактів, які надають чоловікам можливість на період дії воєнного стану виїжджати за кордон.

І якщо реально існує факт, який дозволяє здійснити пропуск чоловіка за кордон, а також у таких чоловіків наявні всі документи, які підтверджують обставину, що надає можливість виїзду за кордон здійснити пропуск таких осіб через державний кордон.

У випадку, коли в особи наявні обставини, які дозволяють їм виїхати за кордон, а також наявні належний та повний перелік документів, що надають право на такий перетин кордону, а представник ДПСУ, не зважаючи на це незаконно відмовляє у праві виїзду за кордон, то такі дії представника ДПСУ можна оскаржити у встановленому законом порядку, зокрема у адміністративному порядку (подавши скаргу на вищестоящого органу) чи звернувшись до суду з оскарженням такої неправомірної відмови у виїзді за кордон.

Чи сформувалась в Україні судова практика щодо заборони чоловікам на виїзд за кордон (спроби незаконного перетину, незаконні заборони перетину з боку працівників ДПСУ)?

Що стосується спроб незаконного перетину кордону, то відповідальність за нього передбачена статтею 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та передбачає, що за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Притягнення таких осіб до відповідальності здійснюється у судовому порядку на підставі рішення суду.

Проаналізувавши судові рішення з цього питання, можна знайти схожість у тому, що доволі часто судове провадження закривається у зв‘язку з відсутністю складу та події вчиненого правопорушення.

Окрім цього у переважній більшості своїй суди притягають таких осіб до відповідальності у вигляді штрафу.

Однак усталених правових позицій чи обґрунтованої судової практики з цього питання ще належним чином не сформовано.

Щодо незаконної заборони перетину з боку працівників ДПСУ, то з цього питання найбільш нашумівшими є питання незаконної заборони перетину кордону студентам, які навчаються в іноземних вузах.

Зокрема, на наш погляд цікавими є така судова практика з цього питання.

У рішенні Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/36052/22 від 13.01.2023 року суд наголосив, що студент мав право на перетин кордону, якщо щодо нього було прийнято рішення про надання відстрочки.

У рішенні Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/7574/22 від 13.01.2023 року суд наголосив, на таких аспектах:

студент не має права на виїзд, адже рішення про зарахування на навчання до закордонного університету не є підставою для надання такого дозволу на виїзд;
студент не має документа, який би підтверджував рішення про відстрочку. У військово-облікових документах студента не було відмітки про надання відстрочки. Він мав довідку від ТЦК та СП, у якій лише було вказано, що в нього є право на відстрочку, але це не може свідчити про прийняття відповідного рішення ТЦК та СП.

У рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі N°380/16806/22 від 12.01.2023 року суд наголосив, що у разі відмови в перетині кордону у своєму рішенні представники ДПСУ повинні вказати перелік конкретних документів, яких не вистачає для реалізації відповідного права.

Відомо, що в разі спроби незаконного перетину кордону проти громадян відкривають справи за статтею «Колаборантство». На ваш погляд, чому разом зі статтею щодо спроби незаконного перетину кордону також іде стаття «Колаборантство», та чи можна у суді оскаржити обвинувачення та довести свою непричетність до колаборантства?

Кримінальна відповідальність за незаконне перетинання державного кордону України передбачена статтею 332-2 Кримінального кодексу України, та передбачає, що за перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в’їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Тоді ж як кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність, встановлена статтею 111-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає різного роду склади кримінальних правопорушень, які пов’язані зі співпрацею з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями у різних сферах життєдіяльності.

Вважаємо, що можливим варіантам кваліфікації дій особу, за сукупністю злочинів, передбачених статтями 332-2 та 111-1 Кримінального кодексу України є безпосередня наявність у діях такої особи, ознак злочину, що підпадає під колабораційну діяльність та незаконного перетину кордону.

До прикладу, за умови, коли людина спочатку здійснила колабораціоналізм (публічно заперечувала здійснення збройної агресії проти України, займала посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, передавала матеріальні ресурси незаконним збройним чи воєнізованим формуванням або іншим чином співпрацювала з державою-агресором), а потім після вчинення таких дій з метою уникнення відповідальності за них вирішила незаконно перетнути кордон, та переховуватися за кордоном.

У інших випадках, коли особа не вчиняла колабораціоналізму, або не здійснила готування чи замах до нього, то такі кваліфікувати такі дії за сукупністю злочинів, передбачених цими статтями Кримінального кодексу України є неправильним.

Тому, особа може будувати свій захист посилаючись на неправильну кваліфікацію його дій, зокрема доводячи відсутність у його діях складу такого правопорушення, ознак готування чи замаху до колабораціоналізму.

Більше за посиланням.