В яких випадках у громадян України найчастіше виникає потреба у відкритті банківського рахунку за кордоном? Для яких ситуацій (крім переїзду на тимчасове місце проживання, на роботу, навчання тощо) відкриття рахунку за кордоном можу бути обов'язковим (наприклад, проведення яких-небудь фінансових операцій)?

Основна і мабуть найголовніша причина відкриття громадянами України банківського рахунку за кордоном, це збереження власних заощаджень, адже після пережитої банківської кризи 2013-2016 років, коли було ліквідовано близько 90 банків в Україні, довіра до банківської системи мінімальна, і я особисто не пам’ятаю жодного банку, який зміг розрахуватись зі своїми кредиторами повністю. Тим більше, що гарантована сума державною при ліквідації Банку становить лише 200 тисяч гривень і поширюється лише на фізичних осіб, зовсім інша ситуацію з цим в країнах європейського союзу, там така сума становить 100 тисяч євро та поширюється як на фізичних та і юридичних осіб.

Щодо інших потреб в відкритті рахунку за кордоном, то в більшості такі потреби пов’язані з придбанням нерухомості, чи інших активів в тій чи іншій країні, а також з міграційними та робочими процесами, так само як з процесами навчання та лікування.

З якими основними проблемами можуть зіткнутися українці під час відкриття рахунку у закордонному банку (зокрема у банку, зареєстрованому у ЄС або США)? Наприклад, чи існують які-небудь проблеми з верифікацією документів, що підтверджують особу (чи джерело походження коштів) або з фінансовим моніторингом тощо.

Однією із основних проблем, з якою мають справу громадяни України під час відкриття рахунку, є, як би це не було образливим, саме громадянство України. Для банківської системи Європейського Союзу громадяни України є високо ризиковими, як клієнти, адже відсутність середнього класу в Україні, фактично позбавляє можливості розглядати українців як належних клієнтів, і Банки не хочуть брати на себе додаткові ризики щодо відкриття подібних рахунків.

Іншою проблемою, яка фактично пов’язана з належністю до громадянства, є походження коштів громадянин України, так як лише незначна категорія клієнтів має можливість пояснити таке походження, і в більшій мірі це пов’язано через непрозорі та сірі прибутки (не плутати з корупційними та привласненими коштами) які були отримані як зарплати в «конвертах», в якості дивідендів без належного декларування, чи від продажу майна по заниженій вартості.

Третьою проблемою, яку я би виокремив, це наявність економічного зв’язку клієнта з країною, в якій територіально знаходиться банківська установа. Так, Банки відмовляються відкривати рахунки клієнтам, які економічно не пов’язані з країною знаходження банківської установи.

Які існують обмеження щодо сум, які можна переказувати на закордонні рахунки та/або переказувати із закордонних рахунків назад на українські? Зокрема, обмеження щодо фінансового моніторингу або регуляторні обмеження, встановлені Нацбанком.

Пунктом 88 Постанови Правління НБУ №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» встановлено, що фізичній особі-резиденту дозволяється здійснювати валютні операції з переказу коштів з України зі здійснення інвестиції за кордон/розміщення коштів на власному рахунку за межами України/надання нерезиденту позики (поворотної фінансової допомоги) в іноземній валюті протягом календарного року на загальну суму, що не має перевищувати в сукупності 200 000 євро включно.

Таким чином, обмеження щодо переказу коштів за кордон встановлено на рівні 200 тисяч євро на рік, але звичайно за умови надання підтверджуючих документів щодо походження коштів, які плануються перераховуватись.

Більше за посиланням.