Р

Рай для грошей. Навіщо потрібні офшори та чому в усьому світі борються з офшорними схемами - коментарі Володимира Місечко для видання Фокус

Який бізнес в Україні й з якою метою найчастіше використовує офшори (можна назвати ТОП-5 найбільш розповсюджених прикладів)? Які з них відповідають українському законодавству, а які порушують його? Що спонукає компанії з України використовувати офшори?

Термін «офшор», за даними Вікіпедії, вперше з'явився в одній із газет на східному узбережжі США наприкінці 50-х років XX століття, мова йшла про фінансову організацію, що перемістила свою діяльність на територію зі сприятливим податковим кліматом.

В подальшому термін «офшор» все частіше почали використовувати відносно тих компаній, які намагались законно сплачувати менше податків, відкриваючи свої компанії в країнах, з низьким податковим навантаженням.

Офшорні юрисдикції умовно діляться на дві категорії країн, ті країни де компанії звільнені від оподаткування, та ті країни, де ставка оподаткування мінімальна, при цьому головною умовою звільнення від оподаткування є не ведення бізнесу в країні реєстрації компаній.

До першої категорії країн можна віднести острівні країни карибського басейну (Британські Віргінські Острови, Беліз, Співдружність Домініка), Панама, Сейшельскі та Маршалові острови, до другої – Кіпр, Велика Британія.

Але використання компанії першої категорії в бізнесі фактично вже в минулому, правила гри давно вже змінились, і оперування компанією, наприклад, з Панами, є сьогодні неможливим.

Український бізнес, мабуть, одним із останнім прощається з офшорними юрисдикціями, не в останню чергу завдяки прийняття інституту Контрольованих іноземних компаній, який зобов’язує власників іноземних компаній сплачувати в Україні податки (до відома в більшості європейських країнах інститут КІК було введено ще в 90-х роках, в Росії- в 2015).

Якщо говорити про те, який саме бізнес використовував (використовує) офшорні юрисдикції, та що спонукало, то звичайно це торгівля товарами іноземного походження, бо з урахуванням тих обмежень які були та є на експортні (імпортні) операції працювати без офшорної компанії було неможливим.

Ще в далекому 1993 році  Верховна  Рада прийняла Постанову «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України про валютне регулювання», якою визначила, що розрахунки резидентів за експортними операціями або поставки продукції за імпортними операціями мають здійснюватись  у строки  не  більше  ніж  30  днів з моменту перетинання продукцією митного  кордону  України  або  з  моменту  здійснення  авансового платежу. Далі лише змінювались строки, 90, 180 днів, та назва нормативного документа, штраф за порушення строків розрахунків становив 0.3% від суми платежу за кожен день такого прострочення.

Тому бізнес створював іноземний інструмент (компанію), закуповував на себе імпортний товар, а далі вже в ручному режимі врегульовував поставки такого товару в Україну, те саме відбувалось і в сторону експорту.

Окрім цього, маючи іноземний елемент завжди можливо занизити митну вартість товару, тим самим сплативши менше ввізного мита та податку на додану вартість.

Другою категорією бізнесу, кого б я відокремив, це ті, хто реєстрував об’єкти нерухомості, на іноземні (холдингові) компанії, не в останню чергу через «рейдерські» атаки. Багато бізнес центів, торгівельних центів реєструвались на компанії з БВО, Беліз, Невіс, тим самим унеможливлювали рейдерське захоплення через сумнівних українських реєстраторів та нотаріусів.

Третя категорія бізнесу – це ті, хто створював іноземний «гаманець», компанію яка не здійснювала жодної операційної діяльності, а лише тримала кошти в стабільних європейських банках.  

Далі я б відокремив ту категорію бізнесу, яка створювала іноземні компанії та реєструвала на них об’єкти авторських прав, які в подальшому передавались у використання українським компаніям, що сплачували за таке використання роялті.

Остання категорія – це ПЕПи, держслужбовці, посадовці, судді, працівники правоохоронних органів, починаючи від міністрів, депутатів, до звичайних помічників та радників, які використовували іноземні компанії для зберігання зароблених «чесною працею» коштів. Взагалі використання ПЕПами компанії з офшорних юрисдикцій було доволі поширеним явищем, не в останню чергу через можливість використання інституту номінальних акціонерів та закриті реєстри власників компаній. І саме цю категорію власників бізнесу я б назвав такою, що порушувала українське законодавство, перші чотири категорії працювали в рамках існуючих на той час правил.

Назвіть ТОП-5 найбільш популярних серед українського бізнесу офшорних юрисдикцій? Якими умовами вони приваблюють українських підприємців? Зокрема, як і з якою метою український бізнес зараз використовує кіпрську юрисдикцію? Чи залишається Кіпр офшором в 2021 році?

Якщо говорити про минулі часи, то це Панама, БВО, Беліз, Кіпр, Сейшели, якщо про сьогодні, то Кіпр, Велика Британія, Естонія (хоча і не офшор), ОАЕ.

Про минуле сенсу говорити не має, ті часи вже ніколи не повернуться, щодо юрисдикцій, які є привабливими сьогодні, то в першу вони привабливі низькими податками, так наприклад в ОАЕ взагалі відсутній корпоративний податок, на Кіпрі він становить 12.5%, що платиться з прибутку, який завжди можна мінімізувати, а дивіденди отримані на рівні Кіпрської компанії не є об’єктом оподаткування.

Кіпр на сьогодні залишається однією з найпривабливіших юрисдикцій, і це не зважаючи на відкриття в наступному році реєстру бенефіціарів, та необхідності створення умов присутності Компанії (economic substance) для відкриття банківського операційного рахунку.

Також однією із переваг, є наявність угоди про уникнення подвійного оподаткування. Так, відповідно до Протоколу до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Кіпром та Україною, ратифікованого 30 жовтня 2019 року, дивіденди, що виплачуються українською компанією на користь кіпрської компанії за певних умов оподатковуються лише за ставкою 5%, що є більш чим привабливим, загальна ставка податку становить 15%.

Іншим привабливим фактором на користь Кіпру, це умови отримання податкового резидентства громадянином України, так, перебуваючи лише 90 днів протягом календарного року, громадянин України може отримати таке резидентство. А будучи резидентом Кіпру відпадає необхідність звітувати українським податковим органам про контрольовані іноземні компанії та відповідно сплачувати податки в Україні.

Як українське законодавство регулює й обмежує використання офшорів українськими компаніями? Які зміни відбулися у цій сфері в період президентства Зеленського?

Фактично на сьогоднішній день ніяк, до лютого 2019 року створення компанії за кордоном було можливе лише на підставі індивідуальної Ліцензії Національного Банку України для здійснення інвестиції закордон, хоча це нікого не зупиняло, так як фактично одиниці створювали такі компанії особисто, в 99% випадках це було на підставі трастової декларації (номінального сервісу, коли акціонером та директором була особа, що виконувала номінальні функції).

Починаючи з лютого 2019 року було внесено відповідні зміни, і необхідність в отриманні такої ліцензії відпала. Крім того, будо введено поняття КІК, про що я вказував вище, а також почалась так звана податкова амністія, яка надала можливість задекларувати іноземні активи.

Наскільки складно вивести з України в офшор дивіденди? Які податкові наслідки при цьому виникають в Україні й чи є можливість їх уникнути?

Вивести в офшори дивіденди не складно, але є декілька але:

  1. Заплатити податок на репатріацію в розмірі 15%, якщо інше не передбачено Конвенціями про уникнення подвійного оподаткування (Кіпр як приклад);
  2. Пройти фінансовий моніторинг в обслуговуючому Банку для придбання валюти та відправки дивідендів.
  3. Пройти комплаєнс перевірку в іноземному банку для отримання таких дивідендів.


І якщо говорити про мій досвід, то виведення дивідендів на сьогодні можливе на практиці лише для «білого» бізнесу, інколи «сірого», і практично не можливо для «пральних» коштів.

Як можна оцінити масштаби використання офшорів українським бізнесом? Зокрема, яких збитків зазнає бюджет України через неправомірне використання офшорів?

Я не можу сказати, що офшори використовувавсь бізнесом неправомірно, їх створення, операційна діяльність відповідала законодавству, що діяло на той момент, інша справа, що Україна як країна не отримала мільярди доларів податків, але це лише через ті правила гри, які Україна як країна встановлювала.

Більше за посиланням.