1. Коли та за яких умов особа набуває статусу податкового резидентства у країнах Європи, які приймають українських біженців? Зокрема, у Польщі, Німеччині, Чехії, Італії, Іспанії Болгарії та Британії?

 

Загальний принцип податкового резидентства передбачає, що всі резиденти країни підлягають у ній оподаткуванню стосовно абсолютно всіх своїх доходів – як тих, що отримуються на території цієї країни, так і за її межами.

 

Українське законодавство не містить процедури виходу/припинення податкового резидентства України.

 

Відповідно до пункту п. 14.1.213 ст. 14 Податкового кодексу України, фізична особа вважається резидентом України, якщо така особа проживає в Україні.

 

Якщо фізична особа має місце проживання також і в іноземній державі, така особа вважається резидентом України, якщо має місце постійного проживання в Україні.

 

Якщо особа має місце постійного проживання також і в іноземній державі, то така особа вважається резидентом України, якщо має тісніші особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

 

Центром життєвих інтересів, згідно з нормами Податкового кодексу України, є місце постійного проживання членів сім'ї такої особи, її реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності, інші фактори, які вказують на тісніший зв'язок із тією чи іншою державою.

 

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

 

Якщо резидентський статус фізичної особи неможливо визначити, використовуючи вищевказані критерії, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

 

Ідентичну позицію викладено у листі ДФС України №1341/М/99-99-17-02-03-14 від 10 лютого 2016 року.

 

Таким чином, головною ознакою резидентства є місце проживання фізичної особи, якщо така фізична особа проживає на дві держави, то другорядною ознакою резидентства буде вважатися центр життєвих інтересів (місце де проживає сім'я, де навчаються діти, знаходиться школа, дошкільні заклади дітей, тощо).

 

При цьому друга ознака визначення резидентства можлива лише за умови не проживання (перебування) у кожній з країн більше 183 днів.

 

Більшість країн Європейського союзу мають дійсні укладені угоди про уникнення подвійного оподаткування з Урядом України, які за своєю структурою є схожими та основані на модельній податковій конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), https://read.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en#page27.  

 

Наприклад, відповідно до ст. 4 Конвенції між Урядом України та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно,  резидентом однієї Договірної Держави є особа, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування,  місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію.

 

У випадку, коли фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:

• вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має постійне житло;
• якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);
• якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає;
• якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є;
• якщо вона є національною особою обох Держав або коли вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

Таким чином, резидентство України визначається автоматично, на підставі критеріїв, зазначених вище.

 

В той же час, громадянин України що перебуває у Німеччині понад 183 дні, автоматично набуває статус податкового резидента Німеччини.

 

Приблизно ідентична позиція з іншими країнами Європейського союзу.  

 

03 квітня 2020 року Організація економічного співробітництва та розвитку на своєму сайті опублікувала роз’яснення (рекомендації) податкових угод про уникнення подвійного оподаткування та впливу кризи COVID-19.

 

Так, відповідно до роз’яснення та п. 19 коментаря до ст. 4 модельній податковій конвенції, ОЕСР взяло за основу зміни податково резидента визначення – «звичне місце проживання» (habitual abode), тобто, що зміна податкового резидентства мала місце за звичних обставин, і такій зміні не передували форс-мажорні обставини.

 

Наскільки мені відомо, Уряд України направляв лист до всіх податкових відомств та урядів країн ЄС із проханням застосувати "ковідний прецедент" до українських біженців, але також наскільки мені відомо, відповідне рішення ще не прийняте.

 

Виключенням є Польща, яка 06 липня 2022 року повідомила своїм листом https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2022/07/MF-odpowiedz-49.pdf Міністерство Фінансів України про можливість збереження центру життєвих інтересів в Україні для українських біженців у воєнний час.

 

Також, назустріч українським біженцям пішла Ірландія, яка надала можливість українським громадянам, які приїхали в Ірландію через та під час війни сплачувати податки в Україні з доходів, отриманих в Україні.

 

2. У разі, якщо український біженець підпадає під критерії податкового резидентства у країні свого перебування, то коли настає момент необхідності сплати податків зі своїх доходів у цій країні (за фактом отримання, за підсумками місяця/кварталу/року тощо)?

 

Принципи декларування та сплати податків є схожими в усіх країнах ЄС, і підлягають декларуванню за підсумками року, та сплати в наступному році за звітним.   

 

3. Як податкові органи країн, у яких перебувають українські біженці, здобувають інформацію про отримання ними доходів? Іншими словами, як вони можуть обґрунтувати свої податкові вимоги до українських біженців за фактом отримання ними доходів (зокрема на території України)?

 

Хоча Державна податкова служба України 19 серпня 2022 року і приєдналася до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки, але на сьогоднішній день такий обмін ще не впроваджений, а тому інформація про отримані доходи українськими громадянами в України є недоступною, та може бути надана лише українськими податковими органами в рамках відповідного запиту з боку іноземної держави.

 

В той же час, інформація про кошти отримані українськими громадянами на рахунки, відкриті в іноземних банках, є доступною та може бути використаною податковими органами країн, у яких перебувають українські біженці.

 

4. Як, на вашу думку, можна вирішити питання подвійного оподаткування доходів українських біженців за кордоном?

 

Питання подвійного оподаткування доходів українських біженців залежить від дій самих біженців та від джерела отримання їх доходів. 

 

Якщо ми говоримо про доходи, отриманні за 2022 рік з України, або з іншої країни, ніж та в якій проживає українець, то я б рекомендував отримати в електронному вигляді довідку-підтвердження податкового резидентства в Україні та відстоювати своє українське податкове резидентство.

 

Щодо доходів за 2023 рік, то шанси відстояти українське податкове резидентство я оцінюю як мінімальні, і більш за все українські біженці будуть вимушені сплачувати податки в країні свого проживання.

 

Щодо вирішення цього питання в цілому, то я бачу таку можливість лише шляхом внесення змін до двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування і лише в частині українських доходів, що надасть можливість декларувати та сплачувати податки з українських доходів в Україні.

 

Більше за посиланням.