Відповідно до Повітряного кодексу України та Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації №186 від 14.03.2006, повітряне перевезення — це переміщення пасажирів, багажу та товару повітряним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні. Міжнародним вважається таке перевезення, у якому пункт відправлення і пункт призначення, незалежно від того, були чи ні зупинки або перевантаження, розміщені або на території двох різних країн, або на території однієї країни, якщо узгоджена зупинка передбачена на території іншої країни. Внутрішнє авіаперевезення — це транспортування вантажів на повітряних суднах між пунктами, які розміщені на території України.

Відповідно до ст. 3, 4 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція), документами на перевезення є:

• квиток — при перевезенні пасажира;
• багажна ідентифікаційна бирка — при перевезенні речей пасажира як багажу;
• авіаційна накладна або квитанція на вантаж — при перевезенні вантажу, пошти та інших предметів.

Главою 3 Монреальської конвенції визначено обсяг відповідальності перевізника та розмір компенсації за заподіяну шкоду. Відповідно до цієї глави, перевізник несе відповідальність за:

• загибель і тілесне ушкодження пасажирів;
• пошкодження багажу;
• пошкодження вантажу;
• затримку в повітряному перевезенні пасажирів, багажу або вантажу.

Відповідно до ст. 21 Монреальської конвенції, компенсація у випадку загибелі або тілесного ушкодження пасажирів обмежена 100 тис. спеціальних прав запозичення на кожного пасажира (розрахунковою одиницею є одиниця «спеціальні права запозичення», що визначена Міжнародним валютним фондом і станом на 15 жовтня 2020 р. становить $1,41). Відповідальність перевізника у випадку знищення, втрати, пошкодження або затримки в перевезенні багажу обмежується сумою 1000 спеціальних прав запозичення стосовно кожного пасажира, за винятком випадків, коли пасажир у момент передачі зареєстрованого багажу зробив перевізнику особливу заяву про зацікавленість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. Натомість відповідальність перевізника у випадку знищення, втрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник у момент передачі вантажного місця зробив перевізнику особливу заяву про зацікавленість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно.

Відповідно до ст. 31 Монреальської конвенції, обов'язковою умовою звернення до перевізника з позовом є попереднє звернення з відповідною претензією. Отримання зареєстрованого вантажу уповноваженою особою без пред'явлення претензій передбачає, до доведення протилежного, що багаж або вантаж був доставлений у належному стані й відповідно до перевізного документа або запису.

Особа, яка має право на отримання, повинна надіслати перевізнику претензію протягом:

• у випадку пошкодження багажу — 7 днів з моменту його отримання;
• у випадку пошкодження вантажу — 14 днів з моменту його отримання;
• у випадку затримки — 21 дня.

Будь-яка претензія має бути подана письмово та вручена чи відправлена у згадані вище строки. За відсутності претензій у ці строки жодні позови проти перевізника не приймаються, крім випадку обману з боку перевізника.

Строк позовної давності — 2 роки з дати прибуття за призначенням або з дати, коли повітряне судно мало прибути, чи з дати зупинки перевезення. Щодо юрисдикції вирішення спорів, то відповідно до п. 1 ст. 33 Монреальської конвенції, позов про компенсацію збитків може бути поданий за вибором позивача:

• на території однієї з держав-сторін Монреальської конвенції;
• до суду за місцем знаходження перевізника;
• за місцем основної діяльності перевізника;
• за місцем, де знаходиться комерційне підприємство, через яке був укладений договір;
• до суду місця призначення перевезення.

Стосовно шкоди, заподіяної в результаті загибелі або тілесного ушкодження пасажира, позов про відповідальність додатково може бути поданий до суду на території держави-сторони, в якій пасажир на момент події мав основне й постійне місце проживання. Судом, якому підлягає розгляд справи про відшкодування збитків, може бути як загальний суд, так і арбітражний за умови наявності відповідної окремої угоди між сторонами.

Оригінал статті тут.