Інститут контрольованих іноземних компаній: від історії до актуальних в 2024 році питань - стаття Володимира Місечко для The Page

Що потрібно знати про КІК підприємцям та як вберегтися від штрафів?

Україна дуже довго відкладала впровадження інституту контрольованих іноземних компаній, і впровадила його тоді, коли фактично вже не залишалося іншого вибору. Адже для тих, хто не слідує міжнародним стандартам по боротьбі з ухиленням від оподаткування (зокрема, плану BEPS), двері в цивілізоване співтовариство закриті. Однак набуття чинності Закону України №466-IX про КІК від 16 січня 2020 року співпало з початком повномасштабного збройного вторгнення РФ. Для бізнесу, що й так потерпав від війни, це стало додатковим тягарем.

Єдине що, 2022-2023 роки є перехідним періодом у впровадженні норм закону – ніяких санкцій за його недотримання контролюючими органами не накладаються. З 1 січня 2024 року закон «запрацював в повну силу», а це вже тягне за собою загрозу штрафів у сотні тисяч гривень.

Восени 2023 року представникам підприємницької спільноти не вдалося домовитися з парламентарями про відтермінування подання звітності про КІК до кінця воєнного стану. Не справдилися й надії на прийняття законопроєкту №8137 від 19.10.2022 щодо вдосконалення оподаткування контрольованих іноземних компаній. І що тепер? Тепер варто розібратися: 1) що таке КІК; 2) кого закон вважає контролюючою особою; 3) яку звітність має подавати така особа і коли; 4) потрібно чи ні сплачувати додатково якісь податки в Україні.

Поява та впровадження інституту КІК (CFC) у світі

Правила Controlled Foreign Companies (CFC) спрямовані на унеможливлення для транснаціональних компаній переміщувати доходи в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування. Перша країна, що їх запровадила – це США. До цього склалися відповідні передумови.

Після Другої світової війни Сполучені Штати переживали бум закордонних інвестицій, що сприяло поширенню капіталізму та стримуванню комунізму у світі. Компанії США, які вели бізнес в країнах, що розвиваються, сплачували там податки, допомагаючи їхнім економікам. Але на початку 1960-х років ставлення до закордонних інвестицій змінилося, бо платіжний баланс країни почав викликати занепокоєння – аж надто багато потенційно можливих надходжень до бюджету витікали крізь пальці. В результаті 1962 року був прийнятий Закон про доходи (The Revenue Act), визначилася нова категорія доходів в розрізі оподаткування – Subpart F (від слова foreign).

Закон про доходи, прийнятий в США, став взірцем для створення правил CFC у інших країнах, хоча в самих Сполучених Штатах ця сфера після 1962 року пройшла ще довгий шлях реформування та вдосконалення, зокрема – у зв’язку з розробкою та впровадженням плану BEPS (Base erosion and Profit Shifting). У 1972 році правила CFC були запроваджені в Німеччині, в 1976 році – в Канаді, в 1980 році – у Франції, а в 1984 році – Великобританія. Для деяких країн, зокрема, для Іспанії, стимулом для впровадження правил CFC стало створення Європейського Союзу. Ввівши їх в 1995 році, Іспанія прагнула відкрити свою економіку для іноземних інвестицій. Зрештою у 2008 році правила CFC впровадив Китай.

Концепція правил CFC

Держави по-різному підходять до формування правил CFC, але загалом існує єдиний підхід. Глобальне оподаткування доходу здійснюється в юрисдикції перебування материнської (контролюючої) компанії або за місцем резидентства фізичної особи (контролера). Відмінності регулювання – в умовах визначення контролю, базі оподаткування, ставках податку, в механізмах подання звітності тощо. Законодавство про контрольовані іноземні компанії в деяких країнах наскільки жорстке, що позбавляє сенсу створювати офшорні компанії. А в інших країнах воно достатньо гнучке.

Досить жорсткі правила CFC зараз діють у Сполучених Штатах, Японії, Бразилії, Великобританії, Китаї, Німеччині, Угорщині, Франції, Греції, Південній Кореї, Фінляндії, Італії, Швеції, ПАР, Ісландії, Португалії, Австралії, Новій Зеландії, Іспанії, Норвегії.

В багатьох країнах існує практика формування «чорних» та «білих» списків юрисдикцій, до яких правила CFC або застосовуються, або ні. До «чорних» списків включаються так звані низькоподаткові (офшорні) країни та території. До «білих» – ті, які за замовчуванням вважаються високоподатковими, тобто сума потенційних податків є прийнятною. Такі списки зазвичай щорічно складаються та оприлюднюються урядом. Але Великобританія, США, Німеччина та деякі інші держави не вважають підхід зі списками ефективним. До «чорного» списку можуть не потрапити держави, де загалом ставка корпоративного податку висока, але для деяких видів діяльності передбачені винятки, і податкова ставка буде низькою.

Що в Україні?

Про запровадження правил КІК (CFC) в Україні вперше заговорили після скандалу з «Панамським архівом» (Panama Papers) 2016 року. Указом Президента України була створена робоча група для підготовки комплексу нормативно-правових актів щодо боротьби з ухиленням від оподаткування. Результатом і стало прийняття Закону України №466-IX про внесення відповідних змін до Податкового кодексу, що набрали чинності 1 січня 2022 року.

Протягом цих двох років до Державної податкової служби України надійшло 8366 повідомлень про КІК, з яких 7956 від фізичних осіб та 410 від юридичних осіб – резидентів України. Крім того, на адресу ДПС за цей період надійшло 10766 повідомлень від банків/ фінансових установ та контролюючих органів про факти, що свідчать про володіння КІК або часткою в КІК. Серед основних країн, щодо яких надходять повідомлення про КІК – Республіка Польща – 25%, Велика Британія – 13%, Сполучені Штати Америки – 11%, Республіка Кіпр – 9%, Естонська Республіка – 7%, інші країни – 35%.

В наведеній інформації хочеться підкреслити два моменти. По-перше, більшість КІК щодо яких подані повідомлення, зареєстровані не в класичних офшорах. Тобто йдеться більше про закономірний процес глобалізації бізнесу, виходу його за межі однієї держави, а також ще й про релокацію українських компаній за кордон у зв’язку з повномасштабним збройним вторгненням РФ. По-друге, більшість повідомлень про КІК надійшло не від самих контролюючих осіб, а від сторонніх суб’єктів. І це можна вважати відповіддю на запитання, чи виявить податкова факт володіння КІК, якщо самому не подати повідомлення про це.

В статті 39-2.6.3. Податкового кодексу України зазначається:

«У разі якщо будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей виявили факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою - резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, такий орган, банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей надсилають повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв’язку не пізніше п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів».

При цьому згідно зі статтею 120.7. ПКУ:

«Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.».

Підприємці вже почали отримувати листи від ДПС із повідомленням про виявлені факти володіння часткою в іноземних юридичних особах. На жаль, і накладення санкцій вже не за горами. На нашу думку, зволікати далі з поданням повідомлення – необачно. Також слід згідно з вказаними нижче дедлайнами подати звітність про КІК.

КІК: визначення та види

Контрольована іноземна компанія (КІК) – це будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України або юридичної особи - резидента України (стаття 39-2.1.1. ПКУ). У випадках, передбачених законом, до контрольованої іноземної компанії може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи.

Виходячи з цього, види КІК:

юридичні особи – корпоративні утворення, об’єднання, організації;
утворення без статусу юридичної особи – партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації (повний перелік затверджений Кабміном).

Хто вважається контролюючою особою іноземної компанії? Податкова служба на своєму сайті пропонує пройти тест, щоб дізнатися, чи вважається особа контролером іноземної компанії та чи потрібно їй подавати повідомлення про це. Насамперед, йдеться про те, що особа має бути резидентом України – при цьому щодо фізичної особи наявність громадянства України не має значення.

Щоб особа вважалася контролером іноземної компанії, має забезпечуватись одна з наступних умов:

володіння часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більш ніж 50%.
володіння часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більш ніж 10% (на перехідний період 25%), за умови що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50% і більше;
окремо або разом з іншими резидентами України - пов’язаними особами здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою.

Подання повідомлень, звітів та оподаткування

Дуже важливий момент: вимога подавати повідомлення про КІК та звітність – не означає автоматично вимоги «доплачувати» в Україні податки. Про сплату податків може йтися лише у разі якщо не застосовуються умови для звільнення, компанія отримала за звітний рік прибуток у розмірі понад €2 млн тощо. І навіть якщо податки потрібно буде сплачувати, то податкова ставка варіює 5%, 9% або 18%, в залежності від того, чи отримав український власник дивіденди, чи прибуток залишився нерозподіленим.

Якщо особа за вказаними вище критеріями підпадає під визначення контролера, їй слід через електронний кабінет платника податків на сайті ДПС подавати наступні документи:

Повідомлення про набуття або припинення участі у контрольованій іноземній компанії – протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю).
Звіти про контрольовані іноземні компанії:

повний звіт подається разом з податковою декларацією, додатком КІК до декларації та перекладеною на українську мову звітністю іноземної компанії (якщо звітність підготовлена на англійській мові її переклад не вимагається) – для фізичних осіб до 1 травня наступного за звітним одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи фізичних осіб, для юридичних осіб – до 1 березня наступного року за звітним одночасно з поданням податкової декларації з податку на прибуток підприємств;
скорочений звіт подається в тому випадку, якщо на момент подачі звітності по контрольованим іноземним компаніям, ще не подано звітність у відповідній іноземній юрисдикції – до 31 грудня року наступного за звітним.

Контролюючі особи, які не подавали звіт за 2022 рік, зобов'язані подати в 2024 році два звіти: за 2022 та 2023 роки.

Підстави звільнення від оподаткування

Об’єктом оподаткування контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така особа на останній день відповідного звітного періоду. Скоригований прибуток КІК не є об’єктом оподаткування податком на прибуток у разі дотримання таких умов:

між Україною та іноземною юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації) КІК є чинний договір про уникнення подвійного оподаткування;
КІК фактично сплачує податок на прибуток за ефективною ставкою, що є не меншою ніж в Україні (18%), або є меншою за таку ставку не більше ніж на 5% (тобто не менш як 13%), або
частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить не більш як 50% загальної суми доходів КІК з усіх джерел.

Крім того, скоригований прибуток КІК не є об’єктом оподаткування у разі, якщо виконується будь-яка з таких умов:

загальний сукупний дохід усіх контрольованих іноземних компаній однієї контролюючої особи із всіх джерел не перевищує еквівалент 2 мільйони євро на рік;
КІК є публічною компанією, акції (частки) якої перебувають в обігу на визнаній фондовій біржі;
КІК є організацією, яка здійснює благодійну діяльність.

Про штрафи та як їх уникнути

За неподання повідомлень та звітів про КІК передбачено штрафи, розмір яких встановлений в прожиткових мінімумах для працездатної особи на 1 січня податкового (звітного) року. Згідно зі статтею 7 Закону України №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб складає 3028 гривень.

Відштовхуючись від цього, суми штрафів будуть наступними:

За неподання повідомлення про набуття або припинення участі у КІК – штраф 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, тобто 908 400 гривень.
За неподання звіту про КІК – штраф 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, тобто 302 800 гривень.
За несвоєчасне подання звіту – штраф один розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи за кожен календарний день неподання, але не більше 50, тобто 3028.00 гривні в день, але не більше 151 400 гривень.
Невідображення або неповне відображення у звіті інформації щодо наявних КІК – штраф 3% суми доходу або 25% скоригованого прибутку КІК за відповідний рік, залежно від того, яке з таких значень є більшим, але не більш як 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, тобто 3 028 000.00 гривень.

Вказані розміри штрафів говорять самі за себе. А отже, подавати повідомлення про КІК та відповідну звітність, якщо ви є контролером обов’язково потрібно. Інша справа, що далі слід розібратися, чи є підстави для звільнення прибутку КІК від оподаткування в Україні. Велика ймовірність, що такі підстави є, особливо, якщо це середній або малий бізнес і він зареєстрований не в офшорах.

Про що ще варто сказати

Не треба навіть бути експертом, щоб сказати: з КІК буде пов’язано дуже й дуже багато складних та проблемних ситуацій. Найяскравіший приклад – це втрата контролером статусу резидента України. Тобто особа, коли реєструвала за кордоном компанію, ще була резидентом України, а зараз вже ні. Момент втрати резидентства визначити іноді доволі складно, і за який тоді період подавати звіти, а якщо потрібно, то й сплачувати податки?...

Отож насамкінець: дедлайн на подання звітності про КІК для фізичних осіб, що спливає 1 травня 2024 року не варто ігнорувати. Як зазначалось вище, до податкової вже активно надходить інформація про володіння КІК резидентами України. Хоча йдеться про чималий пакет документів (адже потрібна також податкова звітність з іноземної держави), краще надати його, ніж платити штраф.

Більше за посиланням.