Контроль та нагляд за виготовленою продукцією: вимоги нового законодавства

6 липня 2011 року набувають чинності Закон України від 02.12.2010 № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (надалі – Закон № 2735-VI), Закон України від 02.12.2010 № 2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (надалі – Закон № 2736-VI) та постанова КМУ від 01.06.2011 № 573 «Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності» (надалі – постанова).

Зазначені нормативно-правові акти прийняті в рамках гармонізації українського законодавства з нормами європейського права з метою забезпечення відповідності готової продукції, яка перебуває в обігу, вимогам європейських та національних стандартів і створення системи ринкового нагляду за готовою нехарчовою продукцією.

У європейських країнах більшість видів контролю здійснюється не на проміжних етапах, а на етапі отримання результатів економічної діяльності та їх використання.

Так, 95 % митного контролю продукції перенесено з моменту їх митного оформлення на етап реалізації ввезеної/вивезеної продукції та використання для цілей, заявлених при декларуванні таких товарів.

Виконання вимог законодавства на етапах, що не підлягають контролю, забезпечується шляхом встановлення жорстких санкцій у випадку виявлення порушень під час здійснення перевірки регулюючими органами та надання можливості самостійного виправлення порушень суб'єктами господарювання до моменту перевірки із застосуванням до них мінімальних санкцій.

Позитивними рисами системи державного ринкового нагляду, який впроваджується, є те, що він:

1. Не доповнює, а замінює існуючу систему державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, яка базується на здійсненні контролю не характеристик продукції, а процесів її виробництва;
2. Запроваджує європейський підхід до здійснення контролю та нагляду за вже виготовленою продукцією, тобто перенесення його зі стадії виробництва, на стадію введення її в обіг на ринку, що дає змогу суттєво зменшити втручання державних органів у діяльність суб'єктів господарювання;
3. Запроваджує максимально тісну взаємодію між суб'єктами господарювання та регулюючими органами, що забезпечує більш ефективний контроль безпеки продукції та оперативне реагування у випадку виявлення її небезпечності. Така взаємодія зменшує негативні наслідки як для суб'єктів господарювання так і для споживачів продукції, яка становить потенційну небезпеку.

Дія нормативних актів, про які йтиме мова у цій статті, не поширюється на відносини щодо здійснення нагляду та контролю продукції, яка зазначена у п. 5 ст. 2 Закону № 2735-VI. До такої продукції, зокрема, належать послуги та роботи, харчові продукти та добавки, спирт, алкогольні напої, наркотичні засоби та інше.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНУ «ПРО ЗАГАЛЬНУ БЕЗПЕЧНІСТЬ НЕХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ»

Закон України № 2736-VI запроваджує порядок визначення загальної безпечності виробленої продукції, обов'язки виробників та розповсюджувачів щодо забезпечення безпечності продукції, а також порядок здійснення державного нагляду за додержанням загальних вимог щодо безпечності продукції.

Базовою категорією цього Закону є поняття «безпечна продукція», визначення якої надається у ст. 1 Закону. 

Доведення безпечності продукції здійснюється за правилами, встановленими ст. 5 Закону. Доказом безпечності за загальним правилом є відповідність продукції встановленим національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами.

У разі відсутності будь-яких національних вимог щодо безпечності продукції вона може вважатись небезпечною за умови доведення цього відповідним органом регулювання та контролю.

Положеннями Закону запроваджується принцип тісної взаємодії органів державного регулювання та суб'єктів господарювання щодо забезпечення безпечності продукції.

Зокрема, на виробників та розповсюджувачів продукції покладений обов'язок у разі виявлення небезпечності власної продукції повідомити відповідні органи та вжити усіх можливих заходів для зменшення негативних наслідків від випуску та обігу такої продукції на ринку, а також повідомити про такі випадки відповідні органи ринкового нагляду.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНУ «ПРО ДЕРЖАВНИЙ РИНКОВИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ НЕХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ»

Законом № 2735-VI визначаються:

• принципи та порядок здійснення державного ринкового нагляду та контролю продукції, уповноважені органи у цій сфері;
• права та обов'язки органів регулювання та нагляду;
• порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання;
• види відповідальності та умови звільнення від неї.

Державне регулювання безпеки нехарчової продукції здійснюється шляхом запровадження державного ринкового нагляду та здійснення контролю продукції.

Державний ринковий нагляд включає наступні заходи:

• перевірки характеристик продукції, в тому числі відбору зразків та проведення їх експертизи;
• вжиття обмежувальних заходів;
• контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів;
• попередження органами державного нагляду споживачів про виявлену небезпечну продукцію.

Державний ринковий нагляд проводиться органами, вичерпний перелік яких зазначений у постанові № 573. 

Державний контроль здійснюється щодо продукції, заявленої у режим імпорту, реімпорту, будь-який інший митний режим, що передбачає її вільний обіг на території України.

Контроль продукції здійснюється митними органами шляхом проведення документарних перевірок та вибіркового відбору зразків продукції для проведення експертизи під час перебування продукції під митним контролем.

Як державний контроль продукції, так і ринковий нагляд, направлені на визначення особи, відповідальної за розповсюдження на ринку продукції, та виконання нею встановлених норм та регламентів щодо такої продукції.

Перевірка характеристик продукції.

Перевірка характеристик продукції здійснюється шляхом проведення документарних перевірок, чи обстеження та експертизи відібраних зразків продукції.

Органами державного нагляду проводяться наступні види перевірок:

• планові та позапланові;
• виїзні та невиїзні.

Перевірки проводяться у відповідності до секторальних планів ринкового нагляду, які розробляються відповідними органами у межах їх компетенції до 1 грудня року, що передує плановому.

Законом встановлюється, що планові перевірки характеристик продукції проводяться лише щодо розповсюджувачів такої продукції. Позапланово можуть перевірятись як виробники так і розповсюджувачі, у разі наявності підозри розповсюдження небезпечної продукції.

Об'єктом перевірки є лише ті види продукції, які зазначені у посвідченні (направленні) на перевірку.

Під час невиїзної перевірки, оцінці та аналізу підлягають лише документи, зазначені у частині 7 ст. 23 Закону № 2735-VI. 

Під час виїзних перевірок, окрім документів, також може здійснюватись відбір та експертиза зразків продукції, що є об'єктом перевірки.

Строк виїзної перевірки не може перевищувати:

• у виробників – 3 робочих днів;
• у розповсюджувачів – 2 робочих днів.

У випадку проведення експертизи відібраних зразків продукції, перебіг строку перевірки призупиняється. Строк проведення перевірки подовженню не підлягає. За результатами перевірки посадовими особами складається відповідний акт.

Вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Обмежувальні (корегувальні) заходи застосовуються у разі, якщо встановлено, що продукція становить серйозний ризик або не відповідає встановленим національним вимогам (стандартам, регламентам тощо).

До обмежувальних (корегувальних) заходів належать:

• обмеження надання на ринку продукції;
• заборона надання на ринку продукції;
• вилучення продукції з обігу;
• відкликання продукції з обігу.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів приймається компетентним органом у випадках, що встановлені ст. 33 Закону № 2735-VI. 

Обмежувальні (корегувальні) заходи можуть бути застосовані до всієї продукції або її частини (партії), а рішення щодо застосування таких заходів може бути змінено на підставі мотивованого клопотання суб'єкта господарювання або на підставі аналізу стану виконання рішення щодо вжиття обмежувальних заходів.

Пояснення, заперечення та інформація про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надані (надіслані) суб'єктом господарювання, підлягають обов'язковому розгляду органом ринкового нагляду.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЇХ ЗАХИСТ

Не можна не враховувати вплив людського фактору у процесі державного регулювання, який завжди несе ризик зловживання владними повноваженнями, недбалого ставлення до прав суб'єктів господарювання з боку регуляторів. Саме тому дуже важливо знати та вміти правильно користуватись своїми правами та можливостями, які надані відповідними правовими нормами, та не допускати їх порушення з боку органів нагляду та контролю.

Права суб'єктів господарювання (виробників та розповсюджувачів) визначені ст. 7 Закону 2735-VI. Також існує правило, що у разі накладення на одного з суб'єктів певних обов'язків завжди є особа, яка має право вимагати їх виконання.

Так, посадові особи, які здійснюють перевірку, зобов'язані до її початку роз'яснити суб'єкту господарювання порядок оскарження будь-яких рішень, приписів чи документів, що прийматимуться в рамках такої перевірки. А суб'єкт господарювання має право вимагати надання йому такого роз'яснення у порядку, встановленому Законом.

Також встановлено, що до початку проведення перевірки посадова особа, яка її проводить, має надати суб'єкту господарювання оригінали та копії усіх документів, які посвідчують правомірність, об'єкт, мету проведення перевірки, в тому числі копію посвідчень осіб, які будуть проводити перевірку. Суб'єкт господарювання, в свою чергу, має право не допускати осіб до проведення перевірки, доки зазначені документи не будуть йому надані.

Нормами законодавства України поряд з положеннями про відповідальність виробників та розповсюджувачів продукції встановлюються умови, за яких такі суб'єкти звільняються від відповідальності, що створює відповідний баланс.

Так, виробник, уповноважений представник, чи інша особа, яка у розумінні Закону № 2735-VI вважається особою, яка ввела в обіг продукцію, не несе відповідальність, якщо доведе, що:

• вона не вводила цю продукцію в обіг;
• після введення в обіг продукції вона стала небезпечною в результаті дій інших осіб або дії факторів непереборної сили;
• виготовлена продукція становить ризик внаслідок додержання усіх законодавчих вимог та приписів щодо її виготовлення;
• у випадку виробництва комплектуючих – що продукція становить ризик як комплексний виріб внаслідок конструкції, або інструкцій, наданих виробником готової продукції, а не через небезпечність конкретної складової.

Розповсюджувач звільняється від відповідальності, якщо доведе, що продукція стала небезпечною в результаті недодержання іншими розповсюджувачами умов її зберігання, якщо такі розповсюджувачі можуть бути встановлені; продукція є небезпечною, незважаючи на додержання встановлених законодавчих вимог щодо неї.

Законами встановлюється судовий порядок оскарження рішень, приписів, дій чи бездіяльності органів ринкового нагляду або їх посадових осіб.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ НЕХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Законами № 2735-VI та № 2736-VI чітко розмежована відповідальність виробника та розповсюджувача продукції шляхом встановлення конкретних правопорушень, за які кожен із суб'єктів несе відповідальність.

Так, законами визначено, що відповідальність за випуск на ринок продукції, яка є небезпечною чи не відповідає національним стандартам, регламентам чи нормам, несе виробник, якщо його може бути встановлено.

Розповсюджувач, у свою чергу, несе відповідальність за дії/бездіяльність (наприклад, неправильне зберігання продукції), в результаті яких продукція стала небезпечною.

Водночас, у разі виявлення органами державного ринкового нагляду порушень норм законодавства щодо безпечності продукції під час проведення перевірки розповсюджувача продукції та його неможливості надати інформацію щодо виробника такої продукції чи розповсюджувача, попереднього в ланцюгу, такий розповсюджувач нестиме відповідальність як особа, що ввела небезпечну продукцію в обіг на ринку, тобто як виробник такої продукції.

Даний підхід до розмежування відповідальності, як на мене, дисциплінує суб'єктів господарювання та сприяє більш поміркованому та уважному ставленню як до контрагентів, так і до продукції, що є предметом відповідних договорів щодо її відповідності національним стандартам. 

ВИСНОВОК:

Нормативними актами, що розглянуті у цій статті, запроваджується новий підхід у здійсненні державного регулювання безпечності нехарчової продукції.

Нова система державного ринкового нагляду та контролю продукції втілює у собі позитивний досвід європейських країн у даній сфері.

Новий підхід до державного регулювання полягає у суттєвому зменшенні втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання на проміжних етапах створення продукції. Регулювання на цих етапах пропонується здійснювати виключно шляхом встановлення відповідних стандартів та технічних регламентів щодо продукції.

З одного боку це дає підприємцям можливість зітхнути з полегшенням і не чекати перевірок на кожному етапі виробництва.

З іншого боку, щоб такі зміни не обернулись для споживачів проблемою, законотворець переклав обов'язок проміжного контролю за відповідністю виробленої продукції встановленим стандартам на виробника, збільшивши при цьому відповідальність за невиконання встановлених норм та правил. Відповідність продукції усім встановленим вимогам перевірятиметься уже на моменті її введення в обіг на ринку. Саме тому умови контролю є більш жорсткими, а відповідальність більш серйозною.

Такий підхід спонукає виробників самостійно контролювати та не допускати відхилення від технічних регламентів, стандартів, яким має відповідати їх продукція, та розуміти, що невиконання таких умов потягне за собою досить серйозні негативні наслідки.